Історія підприємства

 

 

Білоцерківський тролейбус

 діюча в районному центрі Київської області,
місті Білій Церкві тролейбусна система України.

Інтенсивне промислове та житлове будівництво у м. Біла Церква різко збільшило пасажиропотоки до його промислових районів і культурно-побутових центрів. Тому в травні 1969 р. міністерством комунального господарства УРСР та Київським облвиконкомом було прийняте рішення про організацію тролейбусного руху з метою поліпшення транспортного обслуговування населення.

Перший проект будівництва тролейбусних ліній датовано 1956 р. Планувалася кільцева лінія сучасними бульваром 50-річчя Перемоги, вул. Ярослава Мудрого і Сквирським шоссе.

Історія колективу тролейбусного управління починається з квітня 1979 року. Його штат формувався як окремий підрозділ виробничого об’єднання шин і гумо-азбестових виробів ім. XXV з’їзду КПРС.

2 квітня 1979 року приступив до обов’язків начальника тролейбусного парку М. М. Криворот. До першого штатного розкладу інженерно-технічних працівників тролейбусного управління були включені також старший інспектор відділу кадрів Ю. П. Юдін, головний енергетик В. Я. Семененко, головний механік О.Ш. Зекелер, старший бухгалтер Л. М. Бурлачка та старший економіст

15 квітня було розпочато прийом на курси водіїв тролейбусів. Перша група проходила навчання в м. Житомир.На початку листопада 1979 р. була скомплектована група чергових електромонтерів тягових підстанцій для відправки на навчання в м. Київ. Підготовку спеціалістів по обслуговуванню і ремонту контактної мережі проводив випускник Київського технікуму міського електротранспорту В. В. Возбранний.

До кінця 1979 року було змонтоване обладнання тягової підстанції № 2 і виконано монтаж контактної мережі до вул. Павличенко, а також одержано 16 тролейбусів. 4 лютого 1980 р. було проведено пробну обкатку двох тролейбусів. За кермом першого тролейбуса був І. М. Загоруйко, а другого — А В. Ковтун.В березні 1980 р. відбулось перше засідання робочої комісії по прийняттю в експлуатацію тролейбусного депо, на якій вирішено продовжити будівництво.

Обкатка тролейбусів почалась з травня 1980 року.
20 червня 1980 р. на засіданні Державної прийомної комісії було ухвалено рішення про прийняття до експлуатації 1-ої черги тролейбусного руху.Урочистий мітинг, присвячений пуску 1-ї черги тролейбусного руху у м. Біла Церква відбувся 23 червня 1980 р. На ньому були присутні будівельники тресту “Білоцерківхімбуд”, експлуатаційники і робітники виробничого об’єднання шин і гумо-азбестових виробів ім. XXV з’їзду КПРС.
Виконроб БМУ-34 П. А. Аркуш звітував про достроковий пуск тролейбусної лінії. Зі словами щирої вдячності будівельникам за їх працю виступив генеральний директор виробничого об’єднання шин і гумо-азбестових виробів М. Т. Митрофанов. Йому будівельники вручили символічний ключ від тролейбусного депо.

Другий секретар міськкому партії Б. А Башенко, заступник голови міськвиконкому В. М. Бесклінський і генеральний директор виробничого об’єднання шин і гумо-азбестових виробів М. Т. Митрофанов відкрили рух тролейбусам, перерізавши червону стрічку.

Право першому провести тролейбус вулицями міста було надане І. М. Загоруйко, а першими пасажирами стали будівельники і робітники об’єднання.
Цей маршрут з’єднував залізничну станцію Роток з вулицею Павличенко.
У 1980-ті р. відмічається інтенсивний розвиток тролейбусного руху в місті.
У 1980 році парк тролейбусів становив 16 одиниць ЗіУ-9 (завод ім. Урицького м. Енгельс, Саратовської області). Протяжність 1-ї черги тролейбусного маршруту склала 5 км. Кількість тягових підстанцій — 2. За півроку перевезено 1,5 млн. пасажирів. У тролейбусному управлінні працювало 140 чоловік.

У 1981 році інвентарна кількість тролейбусів збільшилась до 28 одиниць, протяжність маршруту — до 6 км (ст. Роток—пл. Волі). За рік перевезено 2,7 млн. пасажирів. Чисельність працюючих в управлінні — 159 чол.

У 1981 році інвентарна кількість тролейбусів збільшилась до 28 одиниць, протяжність маршруту — до 6 км (ст. Роток—пл. Волі). За рік перевезено 2,7 млн. пасажирів. Чисельність працюючих в управлінні — 159 чол.

У1982 році кількість тролейбусів зросла до 40, протяжність маршруту — до 12 км (ст. Роток — пл. Перемоги). Кількість тягових підстанцій — 3. За рік перевезено 7,1 млн. пасажирів. В управлінні працювало 194 чол.

З 1983 р. по 1990 р. інвентарна кількість тролейбусів досягла 85 одиниць. В травні 1989 року відкрито 2-й тролейбусний маршрут від ст. Роток до 4-го мікрорайону міста. Протяжність тролейбусних маршрутів по осі дороги збільшилась до 15 км. На лінію виходило 48—50 одиниць техніки. Тягових підстанцій стало чотири.
Перевезено пасажирів: у 1983 році — 12,6 млн. чол., у 1990 році — 29,1 млн. чол. За сім років пасажиро-перевезсння зросли в 2,2 рази і становили 172,6 млн. чол.

24 серпня 1994 року, в 3-тю річницю незалежної України, вступили в дію 4-ий і 5-ий маршрути, які сполучили масив Тарашанський з ст. Роток та пл. Перемога.

З 1990 року в управлінні започатковано експлуатацію тролейбусів вітчизняного виробництва. Так, одним з перших Білоцерківське тролейбусне управління закупило тролейбуси Київського заводу електротранспорту та Дніпропетровського Південного машинобудівного заводу. Це були трьохосні машини (спарки), які перевозять в часи пік до 300 пасажирів.

За 15 років (з 1980 по 1995 рік) на підприємстві підготовлено 25 груп водіїв тролейбусів, це близько 600 чоловік. У 1991 р. у місті нараховувалось 72 машини ЗіУ-9 різних модифікацій. До 1994 р. у місто надійшло 9 з’єднаних тролейбусів Київ-11 та ЮМЗ-Т1. Щоденний випуск на 2 міські маршрути тоді становив 45-50 машин.

У 1994 році добудували другий міст через річку Рось, і з 23 серпня 1994 р. запустили два нових маршрути до нового Таращанського масива: № 4 і 5.
Білоцерківський тролейбус, маршрут № 3 на Соборній площі (центральній площі міста)

У жовтні 2004 року відбулося чергове поновлення мережі — було запущено маршрут, який поєднав Піщаний масив із центром міста, що отримав номер «3». Довжина всіх тролейбусних ліній склала, таким чином, 32,6 кілометри.
У 2-ій половині 2000-х років Білоцерківський тролейбус переживав скрутні часи — на балансі в міста залишилося лише 25 машин при щоденному випуску до 20 одиниць на всі 5 маршрутів. Починаючи з 1999 року було придбано лише 2 нові тролейбуси.
До кінця 2010 року ситуація з фінансуванням стабілізувалася, намітилися позитивні тенденції: за півроку три тролейбуси пройшли заводський капітальний ремонт, ще 2 пройшли якісний середній ремонт, а в липні 2011 року уперше з часів розпаду Радянського Союзу була виділена сума на закупівлю відразу 6 нових тролейбусів, Київською обласною Радою місту були виділені кошти на закупівлю нових тролейбусів у розмірі 11,7 млн грн. На засіданні Міської Ради 18.07.11р. міський голова В. П. Савчук повідомив, що вже були проведені переговори з Луцьким заводом Богдан, білоруськими Белкомунмашем, МАЗ та Дніпропетровським заводом Південмаш. 20.07.2011 р. Оголошено тендер на закупівлю 6 нових тролейбусів, в результаті якого переможцем було визнано ТОВ «МАЗтранссервіс».
6 грудня 2011 року поступив перший в місті тролейбус з низьким рівнем підлоги моделі МАЗ-ЭТОН Т103. Пізніше було закуплено ще декілька таких моделей як на заміну старим, так і з метою зменшення інтервалу руху на маршруті № 1, що стало актуально після закриття популярного автобусного маршруту № 22 (заміною якому стало дорожче маршрутне таксі з тим же номером), який практично дублював тролейбусний маршрут № 1.

 

До кінця 2005 року планувалося запустити маршрут з Піщаного масиву до ст. Роток. Лише 31 травня 2014 року в експлуатацію введено новий маршрут № 3а від залізничної станції Роток до масиву Піщаний.